тьопати
ТЬО́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Бити, стьобати когось чим-небудь.
В обличчя тьопала листям ліщина, струшувала холодні сльози мені на голову (Десняк, Опов.., 1951, 59).
2. неперех., також ірон. Іти (не швидко, повільно, по поганій дорозі або будучи дуже стомленим); плентатися.
[Марко:] І отак всю дорогу тьопала? [Мотря:] Верстов з п’ятдесят (Мороз, П’єси, 1959, 14);
Жора, обвішаний пакунками, хекаючи, тьопав іззаду (Ковінька, Кутя.., 1960, 147);
Дебелий рудовусий солдат сказав лишень: «Немає начальства!» та й по тому. Хочеш стій, хочеш додому тьопай (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).
3. перех. і неперех. Жадібно їсти, сьорбаючи.
В хлопців аж очі заблищали — раптом почули в собі вовчий голод. Поставили кругом столу, тьопають (Вас., II, 1959, 233);
Зголодніло налягає на обід бульдозерний Закарлюка, мовчки жадібно тьопають з мисок інші механізатори (Гончар, Тронка, 1963, 269);
Розкудланий Тюха.. тьопав дерев’яною ложкою якусь розбовтану поливку (Загреб., Диво, 1968, 56).
Словник української мови (СУМ-11)