тьохкання

ТЬО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. тьо́хкати 1 і звуки, утворювані цією дією.

Лагідне сяяння місяця, тихі розмови, радісні мовчанки під дзвінке тьохкання соловейка.., — все це промайнуло в одну мить в її запаленому мозку (Стар., Облога.., 1961, 61);

Тьохкання так напливало й хлюпало з усіх боків, що хлопцеві здавалося, буцім у кожному кущі калини сидить соловей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 334);

З левади донеслося буйне соловейкове тьохкання (Речм., Весн. грози, 1961, 199).

Значення в інших словниках

1. тьохкання — тьо́хкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тьохкання — ТЬО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. тьо́хкати 1 і звуки, утворювані цією дією. Лагідне сяяння місяця, тихі розмови, радісні мовчанки під дзвінке тьохкання соловейка.., – все це промайнуло в одну мить в її запаленому мозку (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тьохкання — -я, с. Дія за знач. тьохкати 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тьохкання — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю.  Словник синонімів української мови
5. тьохкання — Тьо́хкання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тьохкання — Тьо́хкання, -ня с. 1) Біеніе, ёканіе (сердца). Шейк. 2) Щелканіе (соловья). Шейк.  Словник української мови Грінченка