тьохкання
ТЬО́ХКАННЯ, я, с.
Дія за знач. тьо́хкати 1 і звуки, утворювані цією дією.
Лагідне сяяння місяця, тихі розмови, радісні мовчанки під дзвінке тьохкання соловейка.., – все це промайнуло в одну мить в її запаленому мозку (М. Старицький);
Тьохкання так напливало й хлюпало з усіх боків, що хлопцеві здавалося, буцім у кожному кущі калини сидить соловей (О. Ільченко);
З левади донеслося буйне соловейкове тьохкання (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)