тюбінг
ТЮ́БІНГ, а, ч., спец. Частина збірного водонепроникного циліндричного кріплення підземних споруд (шахт, тунелів і т. ін.), що являє собою чотирикутну криволінійну металеву або залізобетонну плиту великого діаметра.
Ходжаєв.. побув у бетонному цеху, де виготовлялися на каркасі з напівстальних прутів лекальні сектори — тюбінги тунельного личкування (Ле, Міжгір’я, 1953, 146).
Словник української мови (СУМ-11)