тюкання

ТЮ́КАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. тю́кати¹ та звуки, утворювані цією дією.

З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (Коцюб., І, 1955, 272);

Здавалося їй, що стрінуть її сміхом, тюканням, будуть гнати й кидати камінням услід (Хотк., II, 1966, 231);

Тюкання й вигуки почулись і в інших кінцях лану. — Скільки цієї звірини? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).

ТЮ́КАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. тю́кати² та звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. тюкання — тю́кання 1 іменник середнього роду вигук 'тю' розм. тю́кання 2 іменник середнього роду биття розм.  Орфографічний словник української мови
2. тюкання — ТЮ́КАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. тю́кати¹ та звуки, утворювані цією дією. З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тюкання — I -я, с., розм. Дія за знач. тюкати I і звуки, утворювані цією дією. II -я, с., розм. Дія за знач. тюкати II та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюкання — Тюкання, -ня с. Кричаніе тю.  Словник української мови Грінченка