тягти
ТЯГТИ́ і ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́; тягну́в, ну́ла, ло; недок.
1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою.
Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: — Тягніть разом! (Н.-Лев., II, 1956, 227);
Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці, але сам не пускає з рук, тримаючи на пальці. Маріка собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки розломили (Хотк., II, 1966, 417);
// Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі.
— Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину.. — І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? — жахається Яків (Стельмах, І, 1962, 480);
Ватаг валки.. човгав далі, тягнучи по землі предовгий батіг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28);
// Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою.
Колісник ішов уперед і тяг за руку Рубця (Мирний, III, 1954, 271);
Всю ніч рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір’я, тягнучи за собою коней, нав’ючених мінами (Гончар, III, 1959, 125);
// Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.).
Лід ломився підо мною… Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Досв., Вибр., 1959, 183);
// Узявшись за що-небудь, смикати.
Тягнула [дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі пучечки мамі до уст (Вовчок, І, 1955, 357);
— Васькові сьогодні вже одинадцять. А мені — десять буде. Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку (Зар., На.. світі, 1967, 239);
// розм. Приносити з собою, на собі; вносити.
— Нам не треба пампушок, медяників… маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (Довж., І, 1958, 219);
— Ну, хлопці, — звернувся Палилюлька до своїх охоронців. — Тягніть сюди і печене, і варене (Стельмах, II, 1962, 88);
Поки був [Микола] у молодших класах, то кожного разу [першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно було, як він його підіймав — не букет, а цілісінький сніп (Збан., Курил. о-ви, 1963, 112);
// за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах.
Батько все тягне за Романком — своїм пестунчиком (Коцюб., І, 1955, 102).
◊ В оди́н гуж тягти́ див. оди́н;
За ву́ха тягти́ (тягну́ти) див. ву́хо;
Ле́две (наси́лу і т. ін.) тягти́ (тягну́ти) но́ги — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти ( див. волочи́ти).
Ідуть [хлопці] день, ідуть другий.. Насилу-насилу ноги тягнуть (Вас., II, 1959, 157);
Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (Коз., Гарячі руки, 1960, 65);
Оста́нні жи́ли тягну́ти див. жи́ла¹;
Тягти́ (тягну́ти) во́локом див. во́локом;
Тягти́ (тягну́ти) ду́шу з кого; Тягти́ (тягну́ти) за ду́шу кого: а) набридати чим-небудь нудним, одноманітним.
Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 191);
б) мучити.
Так інший на словах Добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (Год., Заяча матем., 1961, 142);
Тягти́ (тягну́ти) жи́ли див. жи́ла¹;
Тягти́ за живі́т див. живі́т;
Тягти́ за печі́нки — те саме, що Тягти́ за живі́т ( див. живі́т).
Живіт уже йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (Тесл., З книги життя, 1949, 191);
Тягти́ (тягну́ти) за язи́к кого — примушувати сказати що-небудь; випитувати когось.
О. Катехит почав випитувати [учнів] одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (Фр., IV, 1950, 233);
— Катю, не тягни його за язик.. — Я вже колись сама доберуся до нього… (Гур., Наша молодість, 1949, 97);
Тягти́ (тягну́ти) на позо́рище див. позо́рище;
Тягти́ (тягну́ти) но́гу — не ступати пошкодженою або хворою ногою.
Повискуючи, з хати вискочило порося, тягнучи задню ногу (Тют., Вир, 1964, 351);
Тягти́ (тягну́ти) ру́ку за кого, за ким, рідко чию — підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах.
— Чи вам же таки за злодіїв руку тягнути! (Л. Янов., І, 1959, 48);
— Постривай же ти, Соловейку!.. Я ж тобі оддячу ще й на цім світі, коли ти тягнеш руку за Параскою (Н.-Лев., II, 1956, 24);
Потім вийшов на ганок Григор і почав говорити, що староста тягне руку куркулів (Панч, II, 1956, 522);
Тягти́ руч див. руч;
Тягти́ сірка́ за хвіст (за хвоста́) див. сірко́.
2. перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини).
Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла нудний візок по курній дорозі (Коцюб., І, 1955, 371);
Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (Дор., Не повтори.., 1968, 134);
Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз (Панч, Синів.., 1959, 11);
// неперех. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином.
Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Мирний, IV, 1955, 312);
Молоді волики тягли щиро, не лінуючись (Коцюб., І, 1955, 110);
Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі (Гончар, III, 1959, 224).
3. перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.
Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома (Гончар, III, 1959, 278);
Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору (Ю. Янов., II, 1958, 83);
Тягнути воду з криниці;
// Ловити (рибу).
Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Щог., Поезії, 1958, 143);
Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54).
4. перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою.
Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 142);
Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Коцюб., І, 1955, 320);
[Аркадій:] На засідання вас тягнути треба, а от за пайками бігаєте (Корн., І, 1955, 118);
// Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв’язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.
◊ Тягти́ до су́ду (на суд) див. суд.
5. перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь.
— І мені не раз тут тісно, Серед гір отих сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних (Фр., XIII, 1954, 361);
Революційна хвиля владно тягла нас на вулицю, на площі (Довж., І, 1958, 15);
// безос.
Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь (Стеф., III, 1954, 28);
В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Досв., Вибр., 1959, 47);
Крайнюка невтримно тягло на фронт (Кучер, Голод, 1961, 162);
// Викликати потяг ( див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь.
У Вороничах був тоді молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його тягнула її до нього, але його вдача (Март., Тв., 1954, 234);
[Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще читайте чужу, а писати я б вам не радив (Сам., II, 1958, 118);
// безос. Відчувати потяг ( див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь.
Я відчувала, що мене тягло до нього (Ю. Янов., II, 1958, 91);
[Олексій:] Я п’ю звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи не тягне (Кроп., V, 1959, 507);
// безос. , на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь.
Мабуть, уже до старості дійшлося: На мемуари тягне день при дні (Рильський, II, 1960, 67);
— Я пригадав, що мене з дитинства тягло до малювання (Збан., Єдина, 1959, 141).
◊ Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на легки́й хліб, безос., кого — хтось не має бажання працювати, намагається одержувати кошти без великої затрати сил, через різні комбінації і т. ін.
— Скільки його пам’ятаю, він завжди такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче прожить і чарку випить. Так і норовить, аби від роботи в колгоспі чкурнуть… (Кучер, Трудна любов, 1960, 432);
Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на сон (до сну), безос., кого — хтось відчуває сонливість, бажання спати.
Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою і кривдою добутих урочищ і хуторів (Стельмах, II, 1962, 91).
6. перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку.
Мар’янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440);
Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (Стельмах, І, 1962, 537);
*Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (Сос., II, 1958, 428).
7. перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.).
— Батько нездужають. Тягнули.. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Гуц., Скупана.., 1965, 117);
Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв’язківці тягнули кабель (Гончар, III, 1959, 262).
8. неперех., розм. Іти (звичайно повільно).
Один тільки сторож лишається [в церкві] — куняє-куняє, а там і собі тягне додому (Україна.., І, 1960, 125);
— З-за Бугая й далі… кудою схочу, тудою й потягну.. — Тягніть, тягніть на здоров’я! — глузує Демчиха. — Аби Галка не потягнула когось на розправу… (Вовчок, VI, 1956, 263);
Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (П. Куліш, Вибр., 1969, 288).
9. безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.).
— Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 129).
10. неперех. Дути, віяти (про вітер).
Сонце гріє, як і гріло; З плавнів тягне вітер вільний (Щог., Поезії, 1958, 258);
Холодний вітер тяг з півночі.. і плутався у дворі, в густих вітах акацій (Коцюба, Перед грозою, 1958, 225);
// безос. , чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін.
Зскакую з ліжка, заглядаю в столову — звідти тягне свіжим, морозним повітрям (Коцюб., III, 1956, 258);
Із степу тягло прохолодою (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51);
Від заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (Мур., Свіже повітря.., 1962, 41);
// безос. , чим. Доноситися (про запах).
Чмихаю носом, рознюхую — тягне не то кізяком, не то м’ятою… (Вас., І, 1959, 376);
З городів тягло коноплями і розпареним гноєм (Тют., Вир, 1964, 383).
◊ Пу́сткою тя́гне див. пу́стка.
11. перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь.
А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали — Що здужали, то все тягли (Котл., І, 1952, 74);
Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (Горд., II, 1959, 198);
Огли сидів мовчки під піддашком чайхани і.. тягнув димок з череп’яного кальяну (Досв., Гюлле, 1961, 92).
Тягти́ (тягну́ти) горі́лку (пи́во і т. ін.) — пити, вживати хмільні напої.
Знаю тебе, бурсо; знаю тебе здавна, Як по всім країнам та була ти славна; ..Правда, що тягла ти добре оковиту, Іноді харцизством обридала світу (Щог., Поезії, 1958, 131);
Трапезуючи, добре тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не впивсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 148);
Тягти́ (тягну́ти) тютю́н (махо́рку, цига́рку, лю́льку, з лю́льки і т. ін.) — курити.
Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком] гарненько, З люльок тютюн тягли смачненько (Котл., І, 1952, 195);
Кайт з силою тягне люльку, так що вона починає шкварчати (Кол., На фронті.., 1959, 30).
◊ Тягти́ (тягну́ти) [всі] со́ки див. сік.
12. перех., розм. Брати чуже; красти.
Бідний в убогого тягне сорочку із плота (Коцюб., II, 1955, 233).
13. перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно.
Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися свого чоловіка (Кучер, Голод, 1961, 292);
// Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах).
— Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути (Речм., Весн. грози, 1961, 126).
◊ Тягну́ти (висми́кувати) слова́ з ро́та див. рот.
14. перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь.
Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? (Мирний, V, 1955, 433);
[Карпо:] І з ділом тим не тягніть (Собко, П’єси, 1958, 20);
// Зволікати із чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь.
— Або ти зараз все розкажеш, або ми підемо додому, — невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. — Чого тягнеш? (Мокр., Острів.., 1961, 9);
// у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники.
— Але як не вболівати? — питала себе Іринка. — Один погано працює — всіх униз тягне (Томч., Закарп. опов., 1953, 23).
◊ Тягти́ час — зволікати із здійсненням чого-небудь.
Певно, найкраще було б піти додому.. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 360).
15. перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи).
[Горленко:] Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука ще не зовсім в порядку, а я вирішив — завтра ж сідаю на трактор (Корн., II, 1955, 91);
— Сам один на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552).
◊ Тягти́ (тягну́ти) життя́ яке — жити у важких умовах, нестатках.
— Та чи то ж то одна моя мати така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч отак тягли й тягнуть своє злиденне життя… (Мирний, II, 1954, 253);
Щоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай, — Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! (Вороний, Вибр., 1959, 202);
Тягти́ ля́мку див. ля́мка;
Тягти́ ярмо́ яке, чого — важко, безрадісно жити.
Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню,.. через якийсь рік-два.. тягнули скрипуче родинне ярмо (Стельмах, II, 1962, 147).
16. перех. і неперех. Мати якусь вагу; важити.
— Славний кабанчик, на пудів шість тягне (Зар., На.. світі, 1967, 100);
// Відтягувати своєю вагою.
У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув (Тют., Вир, 1964, 356);
Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу (Довж., I, 1958, 34);
// безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги.
Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Тют., Вир, 1964, 122).
17. безос., перех. і неперех. Боліти.
Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 497);
Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (Мик., II, 1957, 81).
Словник української мови (СУМ-11)