тяжкість

ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість тіл притягатися до Землі.

2. Абстр. ім. до тяжки́й 1-10.

Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 62);

Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Гончар, II, 1959, 355);

Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Крот., Сини.., 1948, 86);

Відзначаючи всю тяжкість умов миру, ще їх нав’язав німецький імперіалізм, В. І. Ленін був.. сповнений віри в сили радянського народу (Іст. УРСР, II, 1957, 99).

Значення в інших словниках

1. тяжкість — тя́жкість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тяжкість — [т’ажк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1–10. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар); Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Є. Кротевич).  Словник української мови у 20 томах
4. тяжкість — -кості, ж. 1》 Властивість тіл притягатися до Землі. 2》 Абстр. ім. до тяжкий 1-10).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тяжкість — ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б.  Словник синонімів української мови
6. тяжкість — Тяжкість, -кости ж. 1) Тяжесть. Желех. 2) Трудность. Желех.  Словник української мови Грінченка