тіль-тіль
ТІЛЬ-ТІЛЬ, присл., розм. Те саме, що ті́льки-ті́льки.
А он тіль-тіль проклюнувся грибочок, у нього ще й ніжки нема, а шапочка навіть не встигла почервоніти (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 147);
Літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль, я товаришок питала, поступала ув артіль (Тич., І, 1957, 169);
Цієї неділі він прокинувся зарані: ще тіль-тіль почало розвиднятись (Збан., Переджнив’я, 1960, 209).
Словник української мови (СУМ-11)