тісто

ТІ́СТО, а, с.

1. В’язка маса різної густоти з борошна, замішаного на воді, молоці і т. ін. часто з додаванням дріжджів.

Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті (Номис, 1864, № 7336);

Грицько своїми отаманськими руками замісив тісто на галушки (Барв., Опов.., 1902, 139);

Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (Горд., II, 1959, 345);

Мама невдоволено супить брови. Видно, тісто не сходить так, як їй хочеться (Збан., Єдина, 1959, 40);

*У порівн. Сусана від невдоволення скисла й осіла, як тісто в діжі (Коцюб., II, 1955, 371);

// Зварена, спечена така маса у варениках, пиріжках і т. ін.

Ой ти знав, на що брав міщаночку з міста, Я не їла і не буду гречаного тіста (Чуб., V, 1874, 685);

Кайдашиха полизала вареники, виїла полуниці, а тісто покинула в полумиску (Н.-Лев., II, 1956, 320);

Бісквітні тістечка мають пишне, ніжне тісто (Укр. страви, 1957, 341).

◊ З м’яко́го ті́ста — про слабовільну, нестійку людину; про людину без твердих переконань і поглядів.

Я вже знайома з сим паном і правду ти кажеш, що він з м’якого тіста (Л. Укр., V, 1956, 259);

З одного́ (тако́го ж) ті́ста хто; Одного́ ті́ста книш — про людей, схожих між собою поглядами, ставленням до життя, становищем і т. ін.

[Катерина:] Всі ви [хлопці] з одного тіста. Мабуть, помру і не побачу справжнього кохання… (Корн., І, 1955, 311);

Не з тако́го (з і́ншого) ті́ста [злі́плений] хто; Не того́ ті́ста книш — про того, хто відрізняється від когось поглядами, вдачею, становищем і т. ін.

Та що це? Куди він її штовхає? Тікати з Ковалівки? О, ції Заруби не з такого тіста (Кучер, Трудна любов, 1960, 276);

[Йосип:] Пани б то недоторканні?.. [Дмитро (регоче):] А звісно, вони з іншого тіста!.. (Кроп., IV, 1959, 258);

Та Свирид Костомаха не того тіста книш. Мій батько.. не брехав і синові не звелів (Вовчок, VI, 1956, 260).

2. Будь-яка густа маса, що утворюється внаслідок змішування якої-небудь сипкої речовини з рідиною.

Любаша видала цементне тісто у залізну діжу. Яків учепив ту діжу до гака (Вол., Озеро.., 1959, 6);

Щоб збільшити міцність глиняного тіста, до нього почали додавати солому та інші волокнисті речовини, а також пісок (Таємн. вапна, 1957, 9).

Значення в інших словниках

1. тісто — ті́сто іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тісто — [т’істо] -ста, м. (ў) -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
3. тісто — ТІ́СТО, а, с. 1. В'язка маса різної густоти з борошна, замішаного на воді, молоці і т. ін. часто з додаванням дріжджів. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті (Номис)...  Словник української мови у 20 томах
4. тісто — ті́сто: ◊ крухе́ (крихке́) тісто → крухий ◊ ля́те (лляне́) тісто → лятий ◊ м'яке́ як тісто → м'який ◊ но́ги з тіста → нога ◊ півфранцу́зьке тісто → півфранцузький ◊ францу́зьке ті́сто → французький ♦ всі́'смо з єдно́го ті́ста (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. тісто — -а, с. 1》 В'язка маса різної густоти з борошна, замішаного на воді, молоці і т. ін. часто з додаванням дріжджів. || Зварена, спечена така маса у варениках, пиріжках і т. ін. || діал. Локшина домашнього виробництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тісто — з і́ншого ті́ста. Не схожий на когось, не однаковий з ким-небудь. (Йосип:) Пани б то недоторканні?.. (Дмитро (регоче):) А звісно, вони з іншого тіста!.. (М.  Фразеологічний словник української мови
7. тісто — ТІ́СТО (в'язка маса з борошна), МІ́СИВО розм. Параска місила круте тісто (К. Гордієнко); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець).  Словник синонімів української мови
8. тісто — Ті́сто, -та, -ту, в тісті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)