тіточка

ТІ́ТОЧКА, и, ж., розм.

1. Пестл. до ті́тка.

Почули діти. Боже! як кинуться до мене та в плач. — Тіточка наша любенька! хоче нас кидати! не кидай, ми тобі будем годити, ми тебе шануватимем! (Вовчок, І, 1955, 7);

[Любов (обіймає тітку):] Здорові, тіточко! (Л. Укр., II, 1951, 7);

// Пестливо-шанобливо звертання до жінки, звичайно старшої за віком.

— Тіточко, матіночко! — аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Кв.-Осн., II, 1956, 196);

— Ви, тіточко, певне, до Терентія Дорохтейовича? Добрий вечір вам (Стельмах, І, 1962, 307).

2. ірон. Зневажл. до ті́тка 2.

[Стеха:] Ну, вже я за своє дитя, то отому Павлові прямо виколупала б очі з лоба! [Павло (убік):] Сердитенька нівроку тіточка! (Кроп., II, 1958, 375);

Обтрушуючи сніг і Рябкову шерсть, дивуюсь я і не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 101).

Значення в інших словниках

1. тіточка — ті́точка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тіточка — ТІ́ТОЧКА, и, ж., розм. 1. Пестл. до ті́тка. Почули діти. Боже! як кинуться до мене та в плач. – Тіточка наша любенька! хоче нас кидати! не кидай, ми тобі будем годити, ми тебе шануватимем! (Марко Вовчок); [Любов (обіймає тітку):] Здорові, тіточко!...  Словник української мови у 20 томах
3. тіточка — -и, ж., розм. 1》 Пестл. до тітка. || Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком. 2》 ірон. Зневажл. до тітка 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тіточка — Тіточка, -ки ж. ум. отъ тітка.  Словник української мови Грінченка