тітонька
ТІ́ТОНЬКА, и, ж., розм. Пестл. до ті́тка.
Я хотів ще словечко сказати, та за мене заступилася рідна тітонька Явдоха (Ковінька, Кутя.., 1960, 5);
// Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком.
Висхла жінка сиділа на краєчку ліжка і часом важко зітхала, поглядаючи на мене. — Що це ви, тітонько, зітхаєте? — звернувся до неї Михайло (Досв., Вибр., 1959, 41).
Словник української мови (СУМ-11)