тітонька
ТІ́ТОНЬКА, и, ж., розм.
Пестл. до ті́тка.
Я хотів ще словечко сказати, та за мене заступилася рідна тітонька Явдоха (О. Ковінька);
// Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком.
Висхла жінка сиділа на краєчку ліжка і часом важко зітхала, поглядаючи на мене. – Що це ви, тітонько, зітхаєте? – звернувся до неї Михайло (Олесь Досвітній);
Наум Іванович оглянувся, зняв шапку і помахав нею. – Прощайте, тітонько... Прощайте (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)