1. Словник української мови у 20 томах

тітонька

ТІ́ТОНЬКА, и, ж., розм.

Пестл. до ті́тка.

Я хотів ще словечко сказати, та за мене заступилася рідна тітонька Явдоха (О. Ковінька);

// Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком.

Висхла жінка сиділа на краєчку ліжка і часом важко зітхала, поглядаючи на мене. – Що це ви, тітонько, зітхаєте? – звернувся до неї Михайло (Олесь Досвітній);

Наум Іванович оглянувся, зняв шапку і помахав нею. – Прощайте, тітонько... Прощайте (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тітонька — ті́тонька іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. тітонька — -и, ж., розм. Пестл. до тітка. || Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тітонька — Ті́тонька, -ньки, -ньці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тітонька — ТІ́ТОНЬКА, и, ж., розм. Пестл. до ті́тка. Я хотів ще словечко сказати, та за мене заступилася рідна тітонька Явдоха (Ковінька, Кутя.., 1960, 5); // Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком. Словник української мови в 11 томах
  5. тітонька — Тітка, -ки ж. 1) Тетка. Дядько не батько, а тітка не мати. Ноя. 2) Всякая замужняя женщина. Тітко! а де тут Тарасова хата? Шейк. 3) Лихорадка. Александров. у. ум. тітонька, тіточка. Мандрівочка — рідна тіточка. Ном. № 11030. Словник української мови Грінченка