тітка

ТІ́ТКА, и, ж.

1. Сестра батька або матері.

Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку, і випестила мене батькова сестра, а моя тітка, стара Мокрина (Марко Вовчок);

Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (С. Васильченко);

Оселились Орлюк і Уляна в Орлюкової тітки Антоніни (О. Довженко);

// Те саме, що дя́дина.

– Дядино! дядино! тітко! – кричу я до молодиці, а вона біжить (І. Нечуй-Левицький);

Ото й Зарванці. Тут живе й мій дядько та тітка (М. Коцюбинський).

2. розм. Доросла жінка взагалі.

[Кобзар (до поводатаря):] Миколо! Хто се за Броварки питає. [Хлопець:] Якась старенька тітка... У чорному вся, наче черниця (Панас Мирний);

У безперервнім скорбнім русі .. Дядьки в брилях суворовусі з огнем докору у очах... Тітки, бабусі та дівчата. Вони спокійні: “Цоб, цабе”... Прощай, моя Вкраїно-мати, чи знов побачу я тебе?.. (В. Сосюра);

Тітки-санітарки .. чомусь вважали його далеким, може тому, що марив він Кримом та кримським небом (О. Гончар);

// Звертання до жінки, звичайно старшої за віком.

– Будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося... (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (А. Головко).

(1) Трою́рідна ті́тка – троюрідна сестра батька або матері.

Він посилав нижайший поклін Грицькові Микитовичу і тітці троюрідній, Прісці Панасовні (І. Нечуй-Левицький).

◇ Ма́тері (бі́сові, рідше ті́тці) його́ (її́, ї́хній і т. ін.) кові́нька (ко́рінь) див. кові́нька;

(2) Тря́сця ї́хній ті́тці (д) див. тря́сця;

Тря́сця його́ (твої́й, ї́хній і т. ін.) ма́тері (ма́мі, рідко ба́тьку, ті́тці) див. тря́сця.