убагнути
УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех., без додатка і з спол. що, як, чи і т. ін., розм. Те саме, що збагну́ти.
Не знав же на яку ступити Еней, і тяжко горював, Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней [неї] поради, Чого собою не вбагне (Котл., І, 1952, 106);
Згадуючи, що довелося йому побачить уночі, він добре не тямив і не здужав убагнуть: чи то йому снилось, чи справді наяву усе те діялось (Стор., І, 1957, 343).
Словник української мови (СУМ-11)