убагнути
УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., що, без дод. і з спол. що, як, чи і т. ін., розм.
Те саме, що збагну́ти.
Не знав же, на яку ступити Еней, і тяжко горював, Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней [неї] поради, Чого собою не вбагне (І. Котляревський);
Згадуючи, що довелося йому побачить уночі, він добре не тямив і не здужав убагнуть: чи то йому снилось, чи справді наяву усе те діялось (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)