убиватися

УБИВА́ТИСЯ¹ (ВБИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УБИ́ТИСЯ (ВБИ́ТИСЯ), уб’ю́ся, уб’є́шся, док.

1. Розбиватися насмерть, умирати, впавши, вдарившись об що-небудь.

[Анна:] Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Л. Укр., III, 1952, 337);

З доброго коня не жаль впасти й убитися (Номис, 1864, № 8910);

Поліз у погріб я дулівки ще вточити (Дулівочка-первак — така смачна була!) …Щоб іноді з вогнем біди не наробити, Поліз я поночі, хоча й п’яненький був… Що ж, пане-брате! Біс мене як пхнув — Я й покотивсь… Ще як не вбивсь — не знаю (Гл., Вибр., 1957, 65);

// Позбавляти себе життя вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.

— І він один на всім світі, Один мене любить; А почує, що я вбилась, То й себе погубить (Шевч., І, 1951, 133);

В правій руці була в нього [хлоп’яти] велика граната, яку він знайшов у борозні.. — Не кидай! Уб’єшся! — гукнув Орлюк і побіг навздогін за хлоп’ям (Довж., І, 1958, 391).

2. тільки недок., без додатка і за ким — чим, заст. ким, чим, по кому — чому, об кому — чому. Впадати у відчай, надміру віддаватися горю, стражданням, тужити за ким-, чим-небудь.

— Да чи журиться отець по мені? — Ох, журиться, убивається, І день при дні сподівається (Чуб., V, 1874, 441);

Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (Стор., І, 1957, 362);

Вона [Галя] за ним [Чіпкою] убивалася, сумувала, плакала (Мирний, І, 1949, 399);

Біля труни в головах стояли рідні й ревно тужили.. Але найдужче плакала Наталка сердешна. Де в неї й сили було отак ридати та отак убиватися (Головко, II, 1957, 339);

// Тривожитися за когось, ревно піклуватися, турбуватися про кого-, що-небудь; уболівати.

— Ой сину, мій сину! Який же ти вдався на виріст і на вроду — та важка недоля твоя буде! — І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Вовчок, VI, 1956, 220);

— Не дуже хапаєшся [Хомо] того хліба робити, не дуже об господарстві убиваєшся (Кв.-Осн., II, 1956, 234);

// розм. Кохати.

— Та невже той Хведір так убивається за мною? — думала вона (Мирний, III, 1954, 40).

3. тільки недок. Робити що-небудь, напружуючи всі сили, перевтомлюючись.

— Пощо тобі так убиватися при сих ділах? (Фр., VIII, 1952, 403).

4. тільки недок. Пас. до убива́ти¹.

УБИВА́ТИСЯ² див. вбива́тися¹.

Значення в інших словниках

1. убиватися — убиватися о що (153) — старатися про що, пор. польськ. ubijać się [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. убиватися — убива́тися 1 дієслово недоконаного виду гинути; впадати у відчай убива́тися 2 дієслово недоконаного виду забиватися в середину  Орфографічний словник української мови
3. убиватися — Убивати себе; (у що) набувати чого, здобувати що <н. убиватися в силу або славу>; П. впадати у відчай; (за ким) побиватися, тужити.  Словник синонімів Караванського
4. убиватися — див. журитися  Словник синонімів Вусика
5. убиватися — УБИВА́ТИСЯ¹ (ВБИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УБИ́ТИСЯ (ВБИ́ТИСЯ), уб'ю́ся, уб'є́шся, док. 1. Розбиватися насмерть, умирати, впавши, вдарившись об що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
6. убиватися — I (вбиватися), -аюся, -аєшся, недок., убитися (вбитися), уб'юся, уб'єшся, док. 1》 Розбиватися насмерть, умирати, впавши, вдарившись об що-небудь. || Позбавляти себе життя вогнепальною або холодною зброєю і т. ін. 2》 тільки недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. убиватися — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.  Словник синонімів української мови