убивство
УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО), а, с. Дія за знач. убива́ти, уби́ти¹.
Павло Гречаний, побачивши таке, зняв шапку і кричав, махаючи нею: ..Уб’єте ж чоловіка! — Але його ніхто не слухав, і вбивство продовжувалось (Тют., Вир, 1964, 370);
— Хіба може бути краса в убивстві людей? (Довж., І, 1958, 302);
// Насильницьке позбавлення життя як карний злочин.
Адвокат розпитався, переглянув справу й похитав головою. Він сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (Коцюб., І, 1955, 76);
Під яблунькою сталось убивство (Панч, Мир, 1937, 26).
Словник української мови (СУМ-11)