убійчий
УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ), а, е. Те саме, що уби́вчий.
[Тірца:] Ти перекуй з убійчого меча робітне рало й загартуй його (Л. Укр., II, 1951, 151);
Мертва мовчанка стояла в зборі, — тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир, що майстрували вбійчі прилади [метавки] на монголів (Фр., VI, 1951, 114);
Немов дощ блискавок сипав той сміх, щось було убійче і смертельне в його переливах і наводило жах (Коцюб., II, 1955, 172);
Атака вівчарок справила на нього убійче враження (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 337);
Тоді я теж посміхнувся і кинув на нього убійчий погляд (Мик., II, 1957, 54).
Словник української мови (СУМ-11)