увертатися

УВЕРТА́ТИСЯ¹ (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін.

Вона ухопила п’ять карт і націлилася вдарити. Григорій Петрович увернувся. — Цур! не увертатися! — Боляче ж! — замолився він (Мирний, III, 1954, 195);

Єгор простягнув був руки, щоб обійняти молодицю, та вона ловко увернулася (Шиян, Баланда, 1957, 9).

УВЕРТА́ТИСЯ² (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., діал. Управлятися (з роботою).

Маруся була така робоча, що встигала увернутися за двох (Н.-Лев., III, 1956, 175).

Значення в інших словниках

1. увертатися — уверта́тися 1 дієслово недоконаного виду уникати удару розм. уверта́тися 2 дієслово недоконаного виду управлятися з роботою діал.  Орфографічний словник української мови
2. увертатися — УВЕРТА́ТИСЯ¹ (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін. Вона ухопила п'ять карт і націлилася вдарити.  Словник української мови у 20 томах
3. увертатися — I (ввертатися), -аюся, -аєшся, недок., увернутися (ввернутися), увернуся, увернешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін. II (ввертатися), -аюся, -аєшся, недок., увернутися (ввернутися), увернуся, увернешся, док., діал. Управлятися (з роботою).  Великий тлумачний словник сучасної мови