увиразнення
УВИРА́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. увира́знити.
З навколишнього життя, з побуту черпає письменниця [Марко Вовчок] різного роду зображувальні засоби з метою увиразнення своїх думок, їх образного втілення (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 394);
Серед багатьох об’єктів наукового дослідження мови художньої літератури питання синтаксису, стилістичного використання багатоманітних синтаксичних структур для увиразнення, підкреслення певного змісту, ідеї твору, створення мовної естетичної тональності і т. д. посідають одне з найзначніших місць (Мова і стиль «Вершників», 1955, 47).
Словник української мови (СУМ-11)