увільняти

УВІЛЬНЯ́ТИ (ВВІЛЬНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВІЛЬНИ́ТИ (ВВІЛЬНИ́ТИ), увільню́, уві́льниш, док., перех., від чого, розм., рідко. Те саме, що звільня́ти¹ 1, 5, 6.

— Отже, що я тобі, Федоре, скажу, — почав Олексій Іванович.. — я тебе навіки від панщини увільняю (Мирний, IV, 1955, 227);

Од роботи домашньої мати її увільняє було (Тесл., Вибр., 1950, 99);

Івася Юзьо увільнив від роботи, і Антін хоче найняти його на поденну працю (Чорн., Визвол. земля, 1950, 26).

Значення в інших словниках

1. увільняти — увільня́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. увільняти — (з роботи), валяти, виганяти, витурлювати, витурляти, витурювати, звільняти, знімати, скидати, сколупувати, турляти, увільнювати Фразеологічні синоніми: вибивати з керівного крісла; витурювати в тришия; знімати з посади; позбавляти влади...  Словник синонімів Вусика
3. увільняти — УВІЛЬНЯ́ТИ (ВВІЛЬНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВІЛЬНИ́ТИ (ВВІЛЬНИ́ТИ), увільню́, уві́льниш, док., кого, від чого, розм., рідко. Те саме, що звільня́ти¹ 1, 5, 6. – Отже, що я тобі, Федоре, скажу, – почав Олексій Іванович ..  Словник української мови у 20 томах
4. увільняти — (ввільняти), -яю, -яєш, недок., увільнити (ввільнити), увільню, увільниш, док., перех., від чого, розм., рідко. Те саме, що звільняти I 1), 5), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови