ув’язуватися

УВ’ЯЗУВАТИСЯ¹ див. вв’язуватися¹.

УВ’ЯЗУВАТИСЯ² (ВВ’ЯЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УВ’ЯЗАТИСЯ (ВВ’ЯЗАТИСЯ), ув’яжуся, ув’яжешся, док.

1. за ким, розм. Невідступно іти, бігти і т. ін. за ким-, чим-небудь.

Іде мати на город або до сусіди, — і Оксана за нею, як клубочок, котиться. Треба старому в поле, — дочка вв’яжеться за татом (Марко Вовчок, I, 1955, 85);

То люде й оступлять, і оступлять кругом віз, бо вже взнали, що за хижеє птаство тії братчики. А як которий ув’яжеться за возом, то й самого косою або засмаленим колякою огріють, що тут і зав’ється ледащо (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175);

Як завжди, Куцак і цього разу ув’язався за своїм господарем (Олесь Донченко, VI, 1957, 26);

До Безаківської нічого не трапилося, потім за Шалвою ув’язався шпик (Федір Бурлака, М. Гонга, 1959, 193);

// також до кого.

Настійливо, настирливо залицятися або приставати з чим-небудь. Отже не думали, не гадали — накинулось лихо: побачив Оксану наш пан оконом та й ув’язався за бідною дівчиною (Марко Вовчок, I, 1955, 87);

Ув’язались [студенти] до мене, щоб я вірші свої читала (Леся Українка, V, 1956, 302);

— Ну, от і сьогодні припленталось Чорне сало. Люба сховалася в хату, а він до мене з хусткою вв’язався: «Візьми та й візьми..» (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 270);

Шила дочці В усті, що була вже на виданні, а Данько — найменший — пристав, ув’язався в одну душу: — Пошийте й мені (Олесь Гончар, I, 1959, 5).

2. тільки недок. Пас. до ув’язувати².

Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув’язувалась бурка і інше до треби козакові (Олекса Стороженко, I, 1957, 265);

Усе це ув’язувалося, бичувалося, обмощувалось, щоб ніде ніщо не стукнулося по дорозі, не схитнулося, не розплескалося, не потрощилося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 181).