угав
УГА́В (ВГАВ): Без уга́ву — не перестаючи, без перерви.
Шепотіння, шелест, як той струмок, що туркоче без угаву десь за кущем (Вас., Вибр, 1944, 125);
Битим шляхом без угаву все мчали вантажні автомобілі (Кучер, Зол. руки, 1948, 40);
Він без угаву править теревені, поблискуючи з-під розкуйовджених вусів білими молодими зубами (Гончар, III, 1959, 54);
Перекинута шаланда гойдалася на хвилях, шторм лютував без угаву (Ю. Янов., II, 1958, 192).
Не зна́ти уга́ву — не зменшуватися, не припинятися, не зникати.
Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву… (Мирний, II, 1954, 187);
Нема́є (нема́) вга́ву (уга́ву) — немає спину, немає перерви.
У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву… (Вовчок, І, 1955, 376);
— Як ідеш біля того пекла — там крик, і стогін, і вгаву нема, і дьоготь іде, і смола кипить (Стельмах, Хліб.., 1959, 294);
Нема́є (нема́, не було́) вга́ву (уга́ву) кому, на кого — хтось не перестає робити що-небудь, не може заспокоїтися, угамуватися.
Не було дівчатам вгаву: Чайченко — як на мислі, як на язиці (Вовчок, І, 1955, 189);
Як та вода по весні, розірвавши греблю, знай біжить та клекотить — так я: ані вгаву, ані втоми мені немає… (Мирний, І, 1954, 71).
Словник української мови (СУМ-11)