угара

УГА́РА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека.

Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: — Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: — Це родимий літун. Вона й дівкою була угара! (Вас., Вибр., 1954, 218);

Чи не Сенька Черв’як? Зовсім такий голос… Матрос пам’ятав його ще з тих часів, коли вони разом чистили на пароплавах казани. Черв’як був добрий угара! (Мик., Повісті.., 1956, 102).

Значення в інших словниках

1. угара — уга́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота відчайдушна людина розм.  Орфографічний словник української мови
2. угара — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
3. угара — Це шибайголова  Словник чужослів Павло Штепа
4. угара — УГА́РА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека. Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: – Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: – Це родимий літун.  Словник української мови у 20 томах
5. угара — -и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека.  Великий тлумачний словник сучасної мови