угара
УГА́РА, и, ч. і ж., розм.
Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека.
Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: – Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: – Це родимий літун. Вона й дівкою була угара! (С. Васильченко);
Матрос пам'ятав його ще з тих часів, коли вони разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)