угруповання
УГРУПО́ВАННЯ, я, с.
1. Група осіб, об’єднаних на основі спільності поглядів, діяльності, творчих інтересів тощо.
Наприкінці 1918 року київські символісти разом з літераторами, що примикали до них, створили літературне угруповання «Музагет» (Поезія.., 1956, 74);
// Скупчення збройних сил на певній території.
З’єднавшись, війська обох Українських фронтів наглухо замкнули кільце навколо кишинівського угруповання противника (Гончар, І, 1954, 59).
2. Сукупність предметів, речовин, явищ і т. ін., подібних своїми властивостями, ознаками тощо.
Широкі діалектні угруповання мови народу, до складу яких входять, як правило, різні говори (діалекти), що об’єднуються спільними фонетичними, граматичними і лексичними рисами, звуться діалектними групами (Нариси з діалектології.., 1955, 3).
3. біол. Група рослинних або тваринних організмів, що постійно чи тимчасово співіснують де-небудь.
У Карпатах підбілик альпійський виявляє велику мінливість в плодоношенні. Різниці в кількості плодів у кошику спостерігаються як серед індивідуумів одного угруповання, так і серед індивідуумів різних угруповань (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 49).
Словник української мови (СУМ-11)