ужва
УЖВА́, и́, ж., діал. Мотузка з лози; вужівка.
І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 593);
*У порівн. В сінях дід старий при жорнах Меле гречку на крупи. Сива борода по пояс, Похилилась голова, — Але плечі наче двері, Руки крепкі [міцні], мов ужва (Фр., X, 1954, 236).
Словник української мови (СУМ-11)