узбеки

УЗБЕ́КИ, ів, мн. (одн. узбе́к, а, ч.; узбе́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Узбекистану, Узбецької РСР.

Середня Азія населена в основному тюркськими та іранськими народами. До тюрків належить давнє осіле населення — узбеки (Ек. геогр. СРСР, 1957, 363);

— В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців — і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (Гончар, IV, 1960, 76);

Узбечку [до революції] купували і продавали, як річ. До весілля вона не бачила навіть обличчя свого майбутнього чоловіка (Ком. Укр., 10, 1965, 53).

Значення в інших словниках

1. узбеки — УЗБЕ́КИ, ів, мн. (одн. узбе́к, а, ч.; узбе́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Узбекистану. – В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців – і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (О.  Словник української мови у 20 томах
2. узбеки — -ів, мн. (одн. узбек, -а, ч.; узбечка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Узбекистану.  Великий тлумачний словник сучасної мови