узбеки
УЗБЕ́КИ, ів, мн. (одн. узбе́к, а, ч.; узбе́чка, и, ж.).
Народ, що становить основне населення Узбекистану.
– В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців – і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (О. Гончар);
Середня Азія населена в основному тюркськими та іранськими народами. До тюрків належить давнє осіле населення – узбеки (з навч. літ.);
Узбечку купували і продавали, як річ. До весілля вона не бачила навіть обличчя свого майбутнього чоловіка (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)