узброєний
УЗБРО́ЄНИЙ, а, е, заст.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до узбро́їти.
На ранок узброєно військо було; Кому ж не дісталося зброї, Тому не забракло сокири, коси Та в грудях одваги міцної (Л. Укр., І, 1951, 354).
2. у знач. прикм. Який має при собі зброю, забезпечений зброєю.
Посеред узброєних посіпаків їхав віз, а на ньому, прикований, сидів чоловік, блідий, змучений і перед часом зів’ялий (Фр., II, 1950, 117).
Словник української мови (СУМ-11)