узріти
УЗРІ́ТИ (ВЗРІ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех., рідко. Те саме, що поба́чити.
Вона вже матір’ю ходила, Уже пишалась і любила Своє дитя. І дав дожить Господь їй радості на світі. Узріть його, поціловать Своє єдинеє дитя (Шевч., II, 1963, 27);
З хати вийшов Іван, Іваниха й кілька жінок, а узрівши віз, зачали плескати в долоні (Кобр., Вибр., 1954, 152);
Марія відкрила обережно конверт, припала, мов до живого, наче взріла самого Марка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 91).
Словник української мови (СУМ-11)