украдливий
УКРА́ДЛИВИЙ (ВКРА́ДЛИВИЙ), а, е. Який підлесливістю, хитрощами і т. ін. намагається викликати довір’я, прихильність до себе.
Ібліс переробивсь на молодця, Украдливого, хитрого вродливця (Крим., Вибр., 1965, 156);
Хто розбере цього чоловіка — надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (Чаб., Балкан. весна, 1960, 295);
// Який виражає підлесливість, хитрість, нещирість (про голос, манери і т. ін.).
Було щось неприємне, вкрадливе в його словах (Донч., II, 1956, 530);
// Який відбувається непомітно, обережно, таємно.
Не постукавши, тихою, вкрадливою ходою увійшов до вітальні брат (Шиян, Гроза.., 1956, 164);
// Проникливий, м’який.
— Хто там? Її голос! Тихий, украдливий, повний надії, повний радості й любові!.. — Це я, мамо!.. (Збан., Єдина, 1959, 12).
Словник української мови (СУМ-11)