украдливий
УКРА́ДЛИВИЙ (ВКРА́ДЛИВИЙ), а, е.
Який підлесливістю, хитрощами і т. ін. намагається викликати довір'я, прихильність до себе.
Ібліс переробивсь на молодця, Украдливого, хитрого вродливця (А. Кримський);
Хто розбере цього чоловіка – надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (М. Чабанівський);
// Який виражає підлесливість, хитрість, нещирість (про голос, манери і т. ін.).
Було щось неприємне, вкрадливе в його словах (О. Донченко);
// Який відбувається непомітно, обережно, таємно.
Не постукавши, тихою, вкрадливою ходою увійшов до вітальні брат (А. Шиян);
// Проникливий, м'який.
– Хто там? Її голос! Тихий, украдливий, повний надії, повний радості й любові!.. – Це я, мамо!.. (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)