укутувати
УКУ́ТУВАТИ (ВКУ́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., УКУ́ТАТИ (ВКУ́ТАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Накриваючи, обгортати чим-небудь для захисту від холоду, для зігрівання і т. ін.; закутувати.
Вона підходить до ліжка, знімає вовняну ковдру і.. вкутує нею коліна Миколи (Галан, І, 1960, 478);
Щохвилини треба було їй [графині] услуговувати. То ноги вкутати теплою хусткою, то.. збігати аж на кухню (Донч., III, 1956, 59);
// перен. Огортати, обволікати, оповивати (про туман, дим і т. ін.).
Все вкутав розривів розхристаний дим… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 164).
2. перен., розм. Їсти або пити зі смаком, жадібно, багато.
Писар оселедець укутував,.. сторож графин виполіскував (Тесл., З книги життя, 1949, 3);
[Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали (Котл., II, 1953, 10);
Поки Параска прибирала печене та непотрібний посуд, Пищимуха встиг цілу тарілку вареників укутати (Мирний, IV, 1955, 365).
Словник української мови (СУМ-11)