укінчений

УКІ́НЧЕНИЙ, а, е, діал. Який має належну підготовку, вміння, з належною освітою.

Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику.. і бути колись укінченою піаністкою! (Коб., III, 1956, 301).

Значення в інших словниках

1. укінчений — укі́нчений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. укінчений — Укі́нчений. Дипломований, який закінчив навчання. Укінчений юрист, володіючий німецким, руским і румуньским язиком, знайде сейчас занятє яко нотарияльний кандидат в канцелярій нотаря др. Павла Бераса (Б., 1900, рекл.) // порівн. пол.  Українська літературна мова на Буковині
3. укінчений — УКІ́НЧЕНИЙ, а, е, діал. Який має належну підготовку, вміння, з належною освітою. Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику .. і бути колись укінченою піаністкою! (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. укінчений — -а, -е, діал. Який має належну підготовку, вміння, з належною освітою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. укінчений — Укі́нчений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)