улитий

УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ули́ти¹.

Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., Мир, 1956, 100);

Мир сміється, влитий сонцем… (Граб., І, 1959, 512);

// ули́то, безос. присудк. сл.

Боже! цвіту того, цвіту! як молоком улито! (Барв., Опов.., 1902, 89).

◊ Мов (як і т. ін.) ули́тий — гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг).

УЛИ́ТИЙ² див. вли́тий¹.

Значення в інших словниках

1. улитий — ули́тий 1 дієприкметник облитий ули́тий 2 дієприкметник влитий в середину чогось  Орфографічний словник української мови
2. улитий — УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ули́ти¹. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Яновський); Мир сміється, влитий сонцем... (П. Грабовський); // ули́то, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. улитий — I (влитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до улити I. || улито, безос. присудк. сл. Мов (як і т. ін.) улитий — гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг). II див. влитий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови