улитий

ули́тий

I (влитий), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до улити I.

|| улито, безос. присудк. сл.

Мов (як і т. ін.) улитий — гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг).

II див. влитий I.

Значення в інших словниках

1. улитий — ули́тий 1 дієприкметник облитий ули́тий 2 дієприкметник влитий в середину чогось  Орфографічний словник української мови
2. улитий — УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ули́ти¹. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Яновський); Мир сміється, влитий сонцем... (П. Грабовський); // ули́то, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. улитий — УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ули́ти¹. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., Мир, 1956, 100); Мир сміється, влитий сонцем… (Граб.  Словник української мови в 11 томах