уложити
УЛОЖИ́ТИ¹ (ВЛОЖИ́ТИ), ожу́, о́жиш, док., перех.
1. розм., рідко. Те саме, що укла́сти¹ 1-3.
Витягнув Георгій з-під постелі скриньку, а в ній чорний, старий кружок, витер його рукавом і вложив на грамофон (Ірчан, II, 1958, 131);
Микола післав [послав] двірника за лікарем, затопив піч, уложив Любку як міг краще на постелю і сам сів біля неї (Хотк., І, 1966, 61).
2. діал., заст. Скласти, укласти.
Вона уложила собі наперед ту промову (Фр., VII, 1951, 90);
// Вирішити.
Поки що уложив собі од Лесі якомога оббігати і на самоті перемагати тії нещасні любощі (П. Куліш, Вибр., 1969, 130).
УЛОЖИ́ТИ² див. вложи́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)