умивання

УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися.

Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Гр., І, 1963, 277);

Раптом великі, холодні од умивання руки лягли йому [Дорі] на груди та ребра і підняли кудись угору (Коцюб., II, 1955, 373);

З хати, доплітаючи косу, вибігає Настечка, обличчя її свіже од сну і вмивання (Стельмах, II, 1962, 129).

2. розм. Те, чим умиваються.

Уже тобі готове вмивання.

Значення в інших словниках

1. умивання — умива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. умивання — УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися. Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. умивання — (вмивання), -я, с. 1》 Дія за знач. умивати і умиватися. 2》 розм. Те, чим умиваються.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. умивання — Умива́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)