1. Словник української мови в 11 томах

умивання

УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися.

Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Гр., І, 1963, 277);

Раптом великі, холодні од умивання руки лягли йому [Дорі] на груди та ребра і підняли кудись угору (Коцюб., II, 1955, 373);

З хати, доплітаючи косу, вибігає Настечка, обличчя її свіже од сну і вмивання (Стельмах, II, 1962, 129).

2. розм. Те, чим умиваються.

Уже тобі готове вмивання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умивання — умива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. умивання — УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися. Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. умивання — (вмивання), -я, с. 1》 Дія за знач. умивати і умиватися. 2》 розм. Те, чим умиваються. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умивання — Умива́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)