1. Словник української мови у 20 томах

умивання

УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися.

Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Б. Грінченко);

Раптом великі, холодні од умивання руки лягли йому [Дорі] на груди та ребра і підняли кудись угору (М. Коцюбинський);

З хати, доплітаючи косу, вибігає Настечка, обличчя її свіже од сну і вмивання (М. Стельмах).

2. розм. Те, чим умиваються.

На жирну шкіру добре впливає спеціальне вечірнє умивання (з газ.);

Уже тобі готове вмивання.

(1) Умива́ння ніг, рел.-церк. – обряд, під час якого архієрей обмиває ноги дванадцятьом ієреям, який здійснюють після Літургії у Великий Четвер.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умивання — умива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. умивання — (вмивання), -я, с. 1》 Дія за знач. умивати і умиватися. 2》 розм. Те, чим умиваються. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. умивання — Умива́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. умивання — УМИВА́ННЯ (ВМИВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. умива́ти і умива́тися. Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання (Гр. Словник української мови в 11 томах