умощений

УМО́ЩЕНИЙ (ВМО́ЩЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до умости́ти.

В задку з-під брезента виглядають старанно вмощені.. зелені труби (Гончар, III, 1959, 171);

Вмощений господарем убогої хатини на печі, Євген вигрівався (Рибак, Час.., 1960, 356);

// умо́щено, безос. присудк. сл.

Все було умощено, Мар’яна стала коло возу [воза], ..задумавшись на годину (Вас., І, 1959, 290).

Значення в інших словниках

1. умощений — умо́щений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. умощений — УМО́ЩЕНИЙ (ВМО́ЩЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. до умости́ти. В задку з-під брезенту виглядають старанно вмощені.. зелені труби (О. Гончар); Вмощений господарем убогої хатини на печі, Євген вигрівався (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. умощений — (вмощений), -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до умостити. || умощено (вмощено), безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови