уміння
УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь.
Вершити сіно — се артизм, на те треба спеціального вміння (Хотк., II, 1966, 340);
Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 180);
Партія відзначається умінням бачити життя в усьому його обсязі, широко підходити до будь-якого питання (Ком. Укр., 4, 1970, 11).
Словник української мови (СУМ-11)