уподобання
УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), я, с. Схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін.
Вона [естетика].. аналізує чуття естетичного уподобання (Фр., XVI, 1955, 292);
Знайомство Міцкевича з Пушкіним… незабаром перейшло в дружбу. Основами цієї дружби були спільність літературних інтересів та уподобань, любов до народу й до народності в літературі (Рильський, III, 1956,304);
[Францишка:] Скажіть мені лишень, мій пане, що за людина цей граф? Які в його, взагалі, вподобання?.. (Коч., І, 1956, 44);
Я знав її уподобання і завжди привозив з Москви гарну пудру (Ю. Янов., II, 1954, 8);
Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями… (Гончар, IV, 1960, 66).
Бу́ти до вподо́бання кому — подобатися.
Словник української мови (СУМ-11)