уподобати
УПОДО́БАТИ (ВПОДО́БАТИ), аю, аєш, док., перех. Виявити схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін.
Нашій Івзі полегшало на душі, що суддя уподобав її бублики і сьогодні усе діло зробить (Кв.-Осн., II, 1956, 279);
Черевань більш од усіх уподобав Кирила Тура; усе реготав із його вигадок (П. Куліш, Вибр., 1969, 98);
[Меценат:] Ти її [ліру] дістанеш в дар від мене, коли вподобаєш. Торкни їй струни (Л. Укр., III, 1952, 460);
Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (Скл., Орл. крила, 1948, 31);
// Пройнятися симпатією до кого-небудь, почуттям, близьким до кохання.
Не вподобав козак дівки, пішов до вдовиці (Чуб., V, 1874, 169);
Ще й сімнадцяти років не минуло їй, як нагледів десь біля криниці дівчину парубок Степан, уподобав, сам сподобавсь, висватав та й повіз у село (Л. Янов., І, 1959,309);
Уподобала [дівчина] Гайсина з першого погляду (Панч, На калин. мості, 1965, 152);
// Вважаючи придатним для чого-небудь, обрати.
Козак Савлук ходив, ходив — і набрів оцей низкоділ [низькоділ], де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Вовчок, VI, 1956, 219);
На вокзалі Галочка уподобала місце, звідки кожен, хто виходив з поїзда, міг її помітити (Ю. Янов., І, 1958, 626).
Словник української мови (СУМ-11)