упомки
УПО́МКИ (ВПО́МКИ), УПО́МКУ (ВПО́МКУ), присудк. сл., діал. Впам’ятку.
Чи тобі упомку — як ми із тобою Над Дніпром сиділи літньою добою (Манж., Тв., 1955, 108);
Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування (Гончар, III, 1959, 308);
Все впомку, нічого не забув [Миронченко] (Голов., Тополя.., 1965, 166).
Словник української мови (СУМ-11)