упізнаний

УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упізна́ти.

Синявій визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Ле, Міжгір’я, 1953, 71);

До невпізнання змінений військовим мундиром і все ж одразу впізнаний строганівцями молодий Фальцфейн іде понад шеренгою сяк-так вишикуваних селян (Гончар, II, 1959, 275).

Значення в інших словниках

1. упізнаний — упі́знаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упізнаний — УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упізна́ти. Синявій визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Іван Ле)...  Словник української мови у 20 томах
3. упізнаний — (впізнаний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до упізнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови