упізнаний
УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до упізна́ти.
Синявій визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Іван Ле);
До невпізнання змінений військовим мундиром і все ж одразу впізнаний строганівцями молодий Фальцфейн іде понад шеренгою сяк-так вишикуваних селян (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)