1. Словник української мови у 20 томах

упізнаний

УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упізна́ти.

Синявій визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Іван Ле);

До невпізнання змінений військовим мундиром і все ж одразу впізнаний строганівцями молодий Фальцфейн іде понад шеренгою сяк-так вишикуваних селян (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упізнаний — упі́знаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. упізнаний — (впізнаний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до упізнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упізнаний — УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упізна́ти. Синявій визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Ле, Міжгір’я, 1953, 71)... Словник української мови в 11 томах